Вплив вірусу герпесу на функції головного мозку

Вплив вірусу герпесу на функції головного мозку

Віруси герпесу вважаються нейротропними, тобто здатними вражати центральні і периферичні відділи нервової системи. Перш за все це стосується вірусів простого герпесу 1 і 2 типів, а також вірусу вітряної віспи, або герпесу 3 типу.

Вірус герпесу, коли потрапляє  в організм людини знаходить притулок у нервових вузлах (гангліях), де може перебувати довічно в неактивному стані. При повторній активації вірус здатний викликати поширене або вогнищеве ураження головного мозку, вражаючи нейрони, глію, порушуючи міжнейронні зв’язки. 

Ураження центральної нервової системи може бути єдиним проявом герпетичної інфекції або наслідком поширення вірусу гематогенним шляхом як ускладнення форм захворювання із залученням до патологічного процесу шкіри і внутрішніх органів. При цьому на шкірі і слизових оболонках можуть виникати характерні для герпесу пухирцеві висипання.

Які зміни відбуваються в нервовій системі, коли вірус герпесу потрапив у нервові вузли і як це відображається на функціях головного мозку, розглянемо в статті.

Сьогодні вчені висловлюють думку, що незалежно від того, який перебіг має герпетична інфекція у людини (з симптомами або без), довічна присутність цих вірусів у нервових клітинах може викликати розвиток багатьох патологічних станів головного мозку. 

Підтвердженням цьому є  виявлення генетичного матеріалу (ДНК) вірусів простого герпесу 1 типу в головному мозку у 65 – 75% людей, у яких відсутні прояви герпесу або неврологічні захворювання. При цьому саме приховане перебування вірусу в нервових клітинах супроводжується реакцією імунних клітин, які «оточують» заражену герпесвірусом нервову клітину і продукують фактори, що пригнічують розмноження і утримують вірус герпесу в латентному стані. 

Таке надмірне скупчення клітин імунної системи у головному мозку, що не є нормою, може сприяти формуванню хронічного запалення у тканинах головного мозку, що у перспективі, а саме в літньому віці, коли відбувається природне зниження захисних сил організму, може сприяти пробудженню вірусу герпесу і розвитку захворювань, які носять назву нейродегенеративних (розсіяний склероз і хвороба Альцгеймера). 

Ці дані підкріплюються результатами досліджень, в яких показано, що і інші герпесвіруси – вірус Епштейн-Барра і вірус герпесу 6 типу, також можуть бути пов’язані з розвитком розсіяного склерозу і хвороби Альцгеймера.

І хоча сьогодні однозначної відповіді на питання про те, чи дійсно довічне пожиттєве існування герпесвірусів у нервових клітинах сприяє формуванню нейродегенеративних станів, поки немає, але їх здатність провокувати хронічне запалення у головному мозку, опосередковано впливати на імунну систему і сприяти розвитку аутоімунних реакції, спрямовані проти нервової тканини, отримує все більше підтвердження.

Чималий інтерес викликає вплив вірусу герпесу на розвиток головного мозку і можливі наслідки його впливу на психічні функції. Це питання пов’язане з можливістю зараження вірусами герпесу у мозку плода, що лише формується. У дітей, які зазнали впливу вірусів герпесу  у внутрішньоутробному періоді, описані різні порушення розвитку нервової системи, що обумовлює формування неврологічних наслідків в старшому віці, таких як порушення здатності до навчання, когнітивні порушення і психічні відхилення. І хоча багато аспектів такого вірусного впливу поки ще не до кінця вивчені, сьогодні відомо, що в ділянках мозку плода, які зазнали вірусного впливу, порушуються процеси розвитку і спеціалізації не тільки нервових клітин, а й відділів головного мозку, що відповідають за зір, слух тощо.  Також відбувається порушення дозрівання клітин кори головного мозку. Крім того, присутність вірусу герпесу в розвиненому головному мозку провокує запальну реакцію у вигляді нетиповою активації нервових клітин і вироблення ними запальних факторів, що додаткове впливає на мозок плоду.

Отже, дані в дослідженнях впливу вірусів герпесу на функції мозку, що лише формується, так і вже сформованого, дають змогу  припустити, що ці віруси мають значну шкідливу дію, ніж було відомо до сих пір. І крім розвитку запальних захворювань нервової системи, таких як герпетичний енцефаліт, наслідки якого в лікувальній практиці досить добре вивчені, є ще інші стани, пов’язані з присутністю вірусу в нервовій тканині. Нам залишається тільки чекати, коли вчені нарешті дадуть вичерпну інформацію з цього приводу.

А поки дослідження тривають, людство продовжує свій життєвий шлях разом з вірусами герпесу. Оскільки сьогодні офіційні дані говорять про 95% зараженні людей вірусами простого герпесу 1 типу, то практично у кожного з нас вірус живе в нервових клітинах.

Чи варто переживати що до цього?

Напевно, ні, тому що позбутися вірус герпесу не вийде. Залишається тільки контролювати його активність і допомагати імунній системі наглядати за поведінкою вірусу. Не менш важливо запобігати епізодам активації вірусу простого герпесу, що викликає відповідну запальну реакцію з боку імунної системи і додаткове пошкодження нервової тканини. З цією метою лікарі рекомендують застосування прямих противірусних препаратів, що містять активну (діючу) речовина – рідкий екстракт протефлазид. Вони знижують здатність вірусу герпесу до внутрішньоклітинного розмноження, пригнічуючи його білки – ДНК – полімерази і тимідинкіназу. Завдяки такому впливу вірус герпесу не зможе активуватися і буде знаходиться в неактивному стані під контролем імунної системи.

Отже, як показує досвід, наші знання про віруси герпесу поки ще неповні, тому дуже важливо берегти себе і своїх близьких від зараження ними, а якщо уникнути інфікування не вдалося, то знаючи про можливий вплив на мозок, контролювати з лікарською допомогою їх поведінку.

Вікторія Талько, д.м.н, професор, директор Інституту експериментальної радіології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМНУ; експерт з питань імунології, вірусології, і радіобіології